Пресвята Діва Марія приходить до нас зі слави, в якій Вона перебуває, і промовляє до нас із тієї духовної реальності, де знаходиться та в яку хоче, щоб прийшли й ми. Богородиця пройшла шлях, такий подібний до нашого. Вона переживала Своє покликання й відносини з Богом очима віри. Через Своє «так», сказане у відповідь на звістку архангела, що й для Неї була несподіваною, і то величезною, Вона стала знаряддям Божої любові й милосердя. І цю Божу любов Вона приносить нам через Своє послання, через яке звертається до нас. Марія — слугиня Господня, цілком віддана Божій волі та готова виконувати її у Своєму житті. Вона дає Богові простір, щоб Він міг здійснювати Свої чудеса. Своїм «так» Марія зробила можливим прихід Бога в цей світ. Тим самим Вона стала новою Євою. Перша Єва принесла падіння і страждання, Марія — нова Єва — Своїм послухом Богові розв’язала вузол непослуху, зав’язаний Євою. Серце Марії — це простір, у якому живе Бог. Він приходить до нас через Марію й кличе до зміни, навернення та віри.

...Ми сприймаємо Її як Ту, що стоїть на нашому боці й бореться за нас...

Марії також доводилося йти шляхом віри. У Її житті не відбувалося нічого надзвичайного. Їй довелося винести багато труднощів і пройти через них: шукати притулок, де б могла народити Свого Сина, тікати до Єгипету, потім шукати дванадцятирічного Ісуса, ще пізніше в розгубленості від початку служіння Свого Сина намагатися повернути Його в сім’ю, і вкінці — мужньо стояти під хрестом Ісуса. Бог не помилував Її ні в чому. Вона витримала всю темряву хреста разом зі Своїм Сином. Не тікаючи і не здаючись.

Марію — Матір Ісуса і нашу Матір — ми впізнаємо як свою, як одну з нас. Ми сприймаємо Її як Ту, що стоїть на нашому боці й бореться за нас. Кожне Її явління, кожне послання і слово — це спроба бути почутою і сприйнятою всерйоз. Вона не кричить, не нав’язується, не примушує, але наполегливо й тихо, з любов’ю кличе нас.

Багато людей пережили Її допомогу й заступництво. На прикладі власного життя вони відчули, як Діва Марія розв’язала вузли їхніх страждань і тягарів, вузли у відносинах із людьми, вузли у душі й вузли, що утворилися внаслідок провини та гріха.

...Навернутися остаточно означає повірити в Божу любов...

Вона як Мати хоче, щоб ми були щасливі. Вона знає, що це можливо для нас, тільки якщо ми обернемося від темряви гріха, падіння й зла до світла, добра, Бога.

Навернутися — значить відвернутися від своїх гріхів, повернутися спиною до прірви, а своє серце спрямувати до Бога, Який для нас — наше здоров’я, мир, перемога, сенс життя. Навернутися — значить також повірити словам та обітницям Ісуса: Царство Боже є близько. Вірити в Царство Боже означає вірити, що в Бозі можемо все відродити, оновити й перетворити в добро — навіть саму смерть. Коли обираємо гріх, зло, обман, ми в дійсності вступаємо на шлях, який веде до смерті, на шлях, де не можемо знайти ні миру, ні життя.

Навернутися остаточно означає повірити в Божу любов, яку Він дарує нам за посередництвом Матері Свого Сина.

Молитва:

Пресвята Діво Маріє, дякуємо Тобі за те, що Ти не відрікаєшся від нас. Дякуємо Тобі за терпеливість і Твою Материнську любов, яку Ти бажаєш вилити в наші серця. Дякуємо Тобі за кожне серце, що відкрилося й пережило новизну життя, яку дає Бог. Дякуємо Тобі за Твій послух у вірі. Випроси нам благодаті відкритого серця, щоб ми змогли розпізнати Божу волю й виконати її у своєму житті. Ми хочемо вчитися від Тебе. Ми хочемо подібно до апостола Івана біля підніжжя хреста «взяти Тебе до себе» й у Тебе вчитися вірити, жити і любити. Амінь.