13 жовтня 1917 року Богородиця об’явилася дітям у Фатімі вшосте: «Я – Цариця Розарію». Вона попросила нас щоденно молитися Розарій й не ображати Господа. Для Жасінти й Францишку це було останнє об’явлення: незабаром вони померли в тяжких муках за спасіння світу. Менш як за місяць після цього об’явлення в Росії стався більшовицький переворот й почалося одне з найбільших гонінь на християнство й Церкву. Звідси комуністичний «блуд» почав розповсюджуватися по всьому світі. Про подібні події говорилося в другому фатімському посланні. 1929 року Богородиця, як і обіцяла, явилася Люсії й просила, аби Святіший Отець у єдності зі всіма єпископами посвятив світ, а особливо Росію, Її Непорочному Серцю. У різний спосіб цю посвяту здійснили Папи Пій ХІІ та Павло VІ, однак у них не вистачало згадки про Росію та єдності зі всіма єпископами.

Після замаху в 1981 році Папа Іван-Павло ІІ, уже перебуваючи в лікарні, ретельно вивчив документи, які стосувалися об’явлень у Фатімі. Три місяці між життям і смертю дали йому зрозуміти, що єдина можливість врятувати світ від нових війн, катаклізмів та атеїзму – це навернення Росії. Неграмотні діти говорили про події, наслідки яких Папі, народженому на Сході, самому довелося пережити. Понтифік хотів виконати просьбу Богородиці якнайточніше. За рік після замаху у Фатімі з вдячністю за збережене життя він здійснив урочисту посвяту. За словами сестри Люсії, посвята ще не була здійснена, як годилося: не вистачало єдності з усіма єпископами. Папа теж відчував, що є «необхідність продовжувати боротися за відкуплення сучасного світу». 25 березня 1984 року, на свято Благовіщення, статуя Фатімської Богоматері була привезена до Риму і Понтифік обновив посвяту, розіславши перед тим запрошення всім єпископам з проханням приєднатися до нього. Сестра Люсія була задоволена цим актом.

Неможливо говорити з цілковитою певністю про вплив актів посвяти Богородиці на хід подій у світі, але можна відзначити події, на розвиток яких ніхто не сподівався. Наприклад, зміна ходу війни після акту посвяти, здійсненого Пієм ХІІ в 1942 році. Після акту посвяти 1984 року – відвідини Горбачовим США й підписання договору про роззброєння, візит ватиканської делегації до Москви, падіння комунізму й берлінської стіни, відродження структур Римо-Католицької Церкви на території Росії, приїзд Горбачова на аудієнцію до Святішого Отця. 1990 року на питання журналістів про зв’язок подій у Східній Європі та Росії з пророцтвом Фатімської Богородиці Іван-Павло ІІ відповів, що вшановування Богородиці, вдячність Їй за відновлення поваги до прав людини в Східній Європі та Росії не протирічать ученню Церкви, а спеціалісти з віровчення радіють, коли такі обіцянки збуваються через декілька років.

1991 року, у десятилітній ювілей  замаху, Понтифік знову відвідав  Фатіму з удячністю Матері  Церкви за опіку в тяжкі  для Церкви роки, за турботу, яка  звільнила нас від трагедій  та важких поневірянь, а також  за ті несподівані зміни, що  відродили віру в пригнічених та принижених протягом довгого часу народів. Але зміни несуть у собі й нові труднощі, про які Папа Іван-Павло ІІ сказав так: «Існує небезпека заміни марксизму іншою формою атеїзму, що, закликаючи до свободи, може знову зазіхнути на коріння моралі – людської і християнської. Будь, як і раніше, Матір’ю всім, бо світ потребує Тебе!» У єдності з усіма пастирями Папа обновив посвяту роду людського Непорочному Серцю Діви Марії.

Користуючись зовсім невеликими інструментами, Бог в особливий спосіб втручається в історію людини, провадячи її до спасіння. Але ми бачимо, що ще не настав час Тріумфу Непорочного Серця. 2000 року, на беатифікації дітей Францишку та Жасінти у Фатімі, Понтифік нагадав, що «людина, виганяючи Бога зі свого життя, не може зазнати щастя і врешті руйнує себе». Війни ХХ століття, концтабори, етнічні переслідування, тероризм, викрадення людей, зазіхання на ненароджених дітей і сім’ю є тому свідками.

На цьому тлі Папа Іван-Павло ІІ пропонує світові два сяючих образи, схожі на «дві свічки, запалені Богом, щоб дати людству світло в ці непевні темні часи». Дві маленькі людини – Францишку й Жасінту Марто, які «аби спасти грішників, здатні на будь-яке смирення й покаяння». Їхній приклад надихає й сьогодні дорослих та дітей третього тисячоліття.

13 жовтня 1996 року кардинал Ратцінгер, відвідуючи Фатіму, зазначив: «Марія говорила з дітьми, з тими, хто нічого не значить в цьому освіченому й гордому світі, світі знань і віри в прогрес, який є водночас і світом руїни, страху та відчаю. Як це актуально!»

Свою проповідь Папа завершив такими словами: «Пресвята Діва потребує вас, аби втішати Ісуса, засмученого завданими Йому образами. Вона потребує ваших молитов і ваших жертв за грішників. Попросіть ваших батьків і ваших учителів записати вас до «школи Богородиці», щоб Вона навчила вас стати такими, як пастушки, які старалися робити те, чому Вона їх навчила. Говорю вам, що «за зовсім короткий час, проведений у послуху Марії, просунешся вперед більше, аніж за цілі роки особистих ініціатив з покладанням лише на самого себе».

Мігель А. Таємниця, яка веде Папу. Фатімське явління в Понтифікаті Івана Павла II.