19 жовтня Небесна Мама знову зібрала Своїх дітей на молитву. Цей день ми провели в Катедральному Соборі св. Мартіна в м. Мукачеве, де відбулася XI меджуґорська молитовна зустріч в Україні. Цариця миру закликає нас молитися за мир, сповідатися, прощати, свідчити, поставити св. Месу на перше місце свого дня, поклонятися Ісусові серцем.

Щиро дякуємо всім, хто допоміг цій молитовній зустрічі відбутися, особливо єпископу Анталу Майнеку за спільну св. Месу і його благословення, отцю Генріху Яворському за щире свідчення, отцю Мирону Петенку за проповідь й адорацію і кожному священику, який молився разом із нами та чекав нас у Таїнстві Сповіді, щоб допомогти знову зустрітися з люблячим Отцем. Дякуємо всім, хто молився та постив за цю зустріч і за всі наміри Богородиці.Хочемо поділитися з Вами пережитим і з оновленою вірою піти й далі шляхом, яким веде нас Богородиця до Свого Сина.

«Цього року, з Божою допомогою, мала нагоду вперше відвідати меджуґорську молитовну зустріч в Україні. Атмосфера, у якій ми перебували, радісні обличчя людей, черги до сповіді, які не зменшувались протягом усієї зустрічі, свідчення, Свята Меса – ніби перенесли в те благословенне місце, де небо торкається землі.

Особисто для мене найчутливішим моментом стала Адорація. Саме тоді, у тиші свого серця, я змогла звернутись до Ісуса, віддати Йому всі свої думки та переживання, відчути Його присутність у душевному спокої.

Радію з того, що раз на рік приходить «Меджугор’є» в Україну, що люди можуть відчути ту любов, яку нам завжди у Своїх посланнях передає Богородиця, яка, як Мама, бачить у кожному Свою найулюбленішу дитину та промовляє до кожного: «Радійте в любові, дітоньки, бо ви в очах Божих неповторні й незамінні, тому що ви – Божа радість у цьому світі» ( послання 25.10.2015 р.)». (Тетяна)

«Вервиця формує людину. Прослухавши проповідь отця Мирона в якій згадувалась історія священника, який був у спільноті «Ченаколо», я задумалася, що дало тій людині силу витримати крики, які звалилися на нього... Він молився три частини вервиці щоденно. Любов розтопить будь-яке серце. Ось справжня сила!» (Галина)

«На свідченні мене торкнулась думка про те, що кожного дня потрібно вправлятися 15 хвилин дякуючи Богові за все, що було в перебігу цього дня. Приїхавши додому, я почав теж шукати, за що подякувати Богові щодня. Поки що в мене ще не виходить дотримуватися цих 15- ти хвилин, але я намагаюся – і бачу, що мій день стає надзвичайно добрим і в ньому набагато більше красивих моментів. І навіть якщо день мені, на перший погляд, здається зовсім поганим, коли я більше придивляюся до нього, розумію, що в ньому все-таки багато хорошого.

Під час адорації я звернув увагу на статую Найсвятішого Серця Ісуса. Однією рукою Ісус показує на Своє Серце, яке оповите терновим вінцем,але воно все одно палає, а друга Його рука є пробита. І я зрозумів, що й у моєму житті, стільки б у мене не було страждань, моє серце теж має горіти любов’ю так, як і Серце Ісуса. (Тарас)

«Мій син пішов неправильним шляхом. Після цієї зустрічі я зрозуміла, що моїм «духовним щитом» є вервиця та моя материнська молитва. Оскільки мою проблему з сином може вирішити тільки моя міцна віра та повна довіра до Бога. Богородиця веде мене та мого сина цим шляхом за руку». (Людмила)

 \

Була дуже тепла атмосфера. Я дуже радий також, що на цій зустрічі я зміг посповідатися й пізніше під час Святої Меси прийняти Причастя. До сповіді допоміг мені піти й трохи «підштовхнув» своїми словами отець Генріх. Він нагадав мені, наскільки є важливою сповідь. Молитва, співи, приємні люди – ось це й було на зустрічі в Мукачевому. Сподіваюся, що ще будуть такі зустрічі. Подяка організаторам і всім, хто разом пережив цей прекрасний день». (Мирослав)

 «Дякую Богові за можливість побувати на меджуґорській молитовній зустрічі. Для мене ця зустріч як частинка Меджуґор’я в Україні. Я їхала з прагненням посвятити та віддати цей час для Марії, помолитися в Її намірах, а також за мир в Україні, світі, родинах та серцях людей. Наприкінці зустрічі я зрозуміла, що більше отримала, ніж віддала. Господь дуже щедрий і турботливий. Я відчула, як сильно любить нас Марія, відчула Її ніжність та лагідність. Додому я поверталася зі словами в серці: «Не бійся, тільки віруй» (Мр. 5, 36). Я вдячна Богові, що, попри всі турботи життя, вплив світу, Господь дає підтримку. Нехай Господь буде прославлений у кожному куточку нашого всесвіту й до кінця світу».  (Марія)