To bring Jesus — the Light of Mary — to every human heart
Вступ: У Гетсиманському саду
- Ісус у Гетсиманському саду. Він умивається кривавим потом через страждання, яке має прийняти.
- В Ісуса є вибір: прийняти волю Отця (спасти інших ціною страждань) або волю людини (відкинути страждання, аби спасти Себе). Силою Своєї божественної волі Він вибирає волю Отця: не Моя, але Твоя воля нехай буде.
Moлитва
- Господи, прошу Тебе: просвіти мій розум, укріпи волю, аби й у цей момент я міг зважитися вибрати Тебе, Твій шлях, Твою волю.
- Нехай ця молитва Хресної дороги укріпить мене, щоб я не впав у життєвих випробуваннях, спокусах, сумнівах…
1 стація – Пілат засуджує Ісуса
Поклоняємося Тобі, Христе, і благословимо Тебе,
Бо Ти святим хрестом Своїм відкупив світ.
«Бог створив людину, а значить, кожного з нас, сказав не тільки, що це добре, але й що це дуже добре. Бог не тратить надії й не перестає любити кожного зі Своїх творінь саме тому, що знає: ми можемо бути хорошими. Я переконаний, що саме тому Ісус заборонив нам судити чи відкидати будь-кого, позаяк Бог, а не людина знає глибини людського серця».
Отче наш...
Помилуй нас, Господи!
Пісня...
2 стація – Ісус бере Свій хрест на рамена
Поклоняємося Тобі, Христе, і благословимо Тебе,
Бо Ти святим хрестом Своїм відкупив світ.
«Основними ознаками любові є прийняття іншого й прощення. Добре усвідомлювати, що умовою нашої любові є доброта інших. Це значить, що, якщо вони хороші, ми їх приймаємо й любимо. Однак любов не повинна бути просто нагородою за доброту інших. Вона повинна бути сміливою й прийняти іншого, аби інший міг стати кращим. Любов повинна бути тим матеріалом, який ми вкладаємо одне в одного, щоб зростати відповідно до Божого плану щодо нас».
Радуйся, Маріє…
Помилуй нас, Господи!
Пісня...
3 стація – Ісус уперше падає під тягарем хреста
Поклоняємося Тобі, Христе, і благословимо Тебе,
Бо Ти святим хрестом Своїм відкупив світ.
«З кожним із нас трапляється, що він краще знає чужі гріхи й помилки, аніж власні. І коли ми часто не знаємо, з чого сповідатися, ми з легкістю продовжуємо говорити про гріхи інших».
Слава Отцю...
Помилуй нас, Господи!
Пісня...
4 стація – Ісус зустрічає Свою Матір
Поклоняємося Тобі, Христе, і благословимо Тебе,
Бо Ти святим хрестом Своїм відкупив світ.
«Скільки разів ми відчували, що нам потрібне всього лише одне дружнє слово, з любов’ю простягнена без слів рука, зустріч із ніжним поглядом для того, щоб наше серце наповнилося миром, любов потекла й забрала все зло, омила рани, заспокоїла серце. Якщо наше серце реагує таким чином, то, значить, так само реагує й кожне серце та знає, що мир можливий».
Oтче наш...
Помилуй нас, Господи!
Пісня...
5 стація – Симон Киринеянин допомогає Ісусові нести хрест
Поклоняємося Тобі, Христе, і благословимо Тебе,
Бо Ти святим хрестом Своїм відкупив світ.
«Страждання завжди є чимось важким у нашому житті й залишається загадкою; але якщо ми подивимося на Ісуса й навіть у наших стражданнях скажемо «так» Отцеві, тоді наші рани зціляться, тернові вінці зла в нас ламаються, і стає можливо нести хрест інших, тих, хто страждає. Тоді ми здатні допомогти їм і дозволити іншим допомагати нам. Навіть у найважчих ситуаціях буде можливим простити, і, таким чином, ми досягаємо прославленого життя, життя, якого неможливо перемогти. Так відбуваються чудеса в нашому житті».
Радуйся, Маріє...
Помилуй нас, Господи!
Пісня...
6 стація – Вероніка витирає Лик Ісуса
Поклоняємося Тобі, Христе, і благословимо Тебе,
Бо Ти святим хрестом Своїм відкупив світ.
«Ми, християни, часто повторюємо: ЦЕ НЕМОЖЛИВО.
Неможливо відмовитися від поганих звичок, лайки, пияцтва, наркотиків, неможливо прощати, бути милосердним, неможливо бути справедливим, чесним, неможливо боротися проти духа світу; ми легко виправдовуємося тим, що всі так чинять, коли справа стосується чогось, що не є добрим.
Якщо нам знову видасться, що це неможливо, ми повинні відкинути це як спокусу, як небезпечний вірус, який руйнує нашу захисну духовну систему й кидає нас на ложе безсилля, немочі, апатії, безглуздості».
Слава Отцю...
Помилуй нас, Господи!
Пісня...
7 стація – Ісус удруге падає під хрестом
Поклоняємося Тобі, Христе, і благословимо Тебе,
Бо Ти святим хрестом Своїм відкупив світ.
«Але що робити, якщо хтось у сім’ї не приймає ні шляху спасіння, ні миру, ні світла, не дозволяє говорити з ним, злий, нервовий, без волі до життя, залежний? Відповідь здається дуже простою, можливо, хтось би навіть міг образитися, але вона правдива: почати молитися й постити. І навіть якщо інший не зміниться, то в нас буде мир і світло. Тому що й ми знаходимося в небезпеці погасити світло в собі через те, що хтось залишився сліпим довше, чим ми очікували, або глухим довше, чим ми чекали. Це найнебезпечніша помилка, яка може статися з нами».
Oтче наш...
Помилуй нас, Господи!
Пісня...
8 стація – Ісус утішає єрусалимських жінок
Поклоняємося Тобі, Христе, і благословимо Тебе,
Бо Ти святим хрестом Своїм відкупив світ.
«Ми легко полишаємо рішення примиритися доти, доки не переконаємося, що конфліктна сторона готова до миру. А що, якщо й та сторона також чекає на наше рішення й правдивих доказів того, що ми хочемо встановити мир? Хто повинен почати? Ми, звичайно, не можемо почати в серці іншої людини, ми можемо почати тільки у своєму власному серці».
Радуйся, Маріє…
Помилуй нас, Господи!
Пісня...
9 стація – Ісус утретє падає під хрестом
Поклоняємося Тобі, Христе, і благословимо Тебе,
Бо Ти святим хрестом Своїм відкупив світ.
«Гордість засліплює нас, і ми не бачимо, що з нами не так, але широко відкриває нам очі на помилки й гріхи інших.
Правильні стосунки з іншими – це «плід зрілості». Чим глибше зранена людина, тим дальше вона від себе й від інших. Насправді все часто залежить від нас, а не від інших. Ми звинувачуємо інших в тому, що вони винні, і ми не бачимо, що ми як склянка води, яка легко помутніє й від найменшого бруду. Наприклад, коли ми не в настрої, усе нам заважає. Коли ми в настрої, інші можуть «ходити нам по голові» – нам це не заважає. Вочевидь, це часто залежить від нас. Різниця лише в тому, чи схожі ми на склянку води чи на море…»
Слава Отцю…
Помилуй нас, Господи!
Пісня...
10 стація – З Ісуса знімають одяг
Поклоняємося Тобі, Христе, і благословимо Тебе,
Бо Ти святим хрестом Своїм відкупив світ.
«Згадаймо, що для материнської любові немає гидкої дитини, яку слід би було відкинути. Тому всі діти прекрасні. І кожна дитина приймає свою маму як найкращу. І це правда. Тому що для кожної мами дитина – це найпрекрасніше. І кожна людина прекрасна, тому що вона дитина, навіть коли виросте. Тому всі люди прекрасні й достойні любові! Тому ми красиві самі по собі, так само, як й інші!
Ні вік, ні старість, ні хвороба, ні будь-що в цьому світі не можуть загрожувати нашій красі. Ми прекрасні, тому що ми любі діти нашої найпрекраснішої Матері. Інші будуть ставати з дня на день усе красивішими для нас, і ми для інших тією мірою, якою буде в нас дозрівати любов».
Oтче наш…
Помилуй нас, Господи!
Пісня...
11 стація – Ісуса розпинають на хресті
Поклоняємося Тобі, Христе, і благословимо Тебе,
Бо Ти святим хрестом Своїм відкупив світ.
«Той, хто любить, поважає свободу. Прийняття свободи – це точка, де любов починає страждати й стає розіп’ятою. Любов – це горіння бажанням збагатити своїми дарами іншу людину, яка в потребі. Однак якщо інша людина не відповідає, то бажання не припиняється, а радше чекає, пропонує себе, страждає. Показує й радіє моменту, коли вона зможе побудувати міст любові, який здатні перетнути тільки дари, що їх несе за собою любов і вона сама. Бог тужить за Своїм творінням, людиною, але водночас чекає на відповідь».
Радуйся, Маріє…
Помилуй нас, Господи!
Пісня...
12 стація –Ісус помирає на хресті
Поклоняємося Тобі, Христе, і благословимо Тебе,
Бо Ти святим хрестом Своїм відкупив світ.
«Споглядати хрест, узяти його в руки, як каже нам Богородиця, і роздумувати про рани Христа означає для нас, християн, зустріти цю розіп’яту любов. І ця зустріч стає для нас цілющою, лікує рани нашої душі й серця. Щоб це зцілення ран відбулося, християнин повинен спершу усвідомити свою цінність. Боголюдина, Син Божий, страждає за кожного з нас. Коли ми приймемо й усвідомимо це, почнеться зцілення душі й серця. Коли людина знає, що хтось безмірно її любить, не відкидає й не засуджує, тоді її серце й душа відкриваються, виходять зі своїх страхів та тривог, зі своїх могил зла та гріха».
«А зустріч із прославленими ранами стає бальзамом для наших ран, і тоді ми можемо прощати й любити, мати мир, радість та надію й, таким чином, перемагати ненависть, дух помсти, безнадії й усі хвилювання».
Слава Отцю…
Помилуй нас, Господи!
Пісня...
13 стація – Ісуса знімають із хреста та віддають у руки Матері
Поклоняємося Тобі, Христе, і благословимо Тебе,
Бо Ти святим хрестом Своїм відкупив світ.
«Сьогодні багато речей розчаровують нас, дивують нас, убивають бажання працювати, гасять надію, руйнують довіру, і наші серця залишаються порожніми, наповненими недовірою, яка веде до відчаю.
Завжди, коли ми в цім світі можемо бути розчарованими й згубити довіру, – це є для нас знаком того, що ми покладаємо наші надії на крихкі основи цього світу – чи то на нас самих, чи то на оточення, чи то на політику, економіку, науку».
«Мати не залишилася без свого Єдиного, але з любов’ю й болем вона відкрила своє серце всім людським дітям та стала Матір’ю всіх! На цей раз смерть не зруйнувала ні життя, ні синівства, ні материнства, але розширила їх безмірно! Тільки для любові можливо в момент смерті народити життя, моменти скорботи перетворити на радість, швидкоплинність перетворити на непроминальне, самотність на спільноту численних. Для любові все можливе. Вона перетворює тимчасовість на вічність, і в кожній людину впізнає особу люблену й перетворює все на добро».
Oтче наш...
Помилуй нас, Господи!
Пісня...
14 стація – Ісуса вкладають до гробу
Поклоняємося Тобі, Христе, і благословимо Тебе,
Бо Ти святим хрестом Своїм відкупив світ.
«Людина вірить тільки тій любові, яка готова пожертвувати й повністю віддати життя за інших. Саме тут показана й доведена істина нашої любові. Легко говорити й співати про любов та клястися в любові, але тільки перед хрестом можна побачити, що це значить, тому що в слова про любов можуть легко закрастися егоїстичні інтереси та стремління до легких задоволень, а коли настає час хреста й страждань, тоді любов багатьох гасне й закінчується. Саме таке розуміння любові, яка тікає від хреста й іде в інших напрямках, розбиває єдність у сім’ї; як човен б’ється об тверді скелі моря, так вона руйнує багато дружніх відносин та спокій. Тільки та любов, яка приймає хрест та страждання за інших, створює єдність у самій людині та реалізує єдність між людьми в цілому та особливо в сім’ї. Хто не приймає хреста любові, прощення, милосердя, доброти, той вибирає однобокість, що ні в якому випадку не є благом для людини».
Радуйся, Маріє…
Слава Отцю…
Помилуй нас, Господи!
Пісня...
Кінцева молитва
- Дякую Тобі, Ісусе, за Твою Хресну дорогу. Воскресни в мені, оживи й пробуди мою віру, любов і надію. Зроби мене, Господи, здатним зустрічатися з викликами життя.
- Ти, Ісусе, живи в мені, аби в мені здійснилися слова св. Павла: «Живу вже не я, але живе в мені Христос».
В ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа.
Уклав о.Маринко Шакота, OFM