Від самого початку Своїх об’явлень Богородиця закликала парафіян і весь світ до сімейної молитви, до молитви Розарію й до читання Біблії. І можна сміливо сказати, що найчастіше послання в Меджуґор’ї – це заклик до молитви.

Учні, бачачи те, як Ісус молиться, просили Його: «Господи! Навчи нас молитися». Й Ісус навчив їх молитви «Отче наш». Ісус молився невпинно. Він молився в усі найважливіші моменти Свого життя: перед тим, як обрати апостолів, перед початком Своєї публічної діяльності, Він молився перед тим, як проповідувати, Він молився на Хресті, молився й у  Гетсиманському саду... Ісус був «живою» молитвою. Тому Він є для нас прикладом молитви.

Нам важливо усвідомити, що ключовим у молитві є Божа любов. Божа любов спонукає нас звертатися до Нього з відкритим серцем. Проте молитися можливо різними способами. Одна з найбільш лаконічних притч, які Ісус говорив Своїм учням і Своїм слухачам, – це притча про митаря і фарисея. У притчі говориться про те, як ці двоє увійшли в храм. Фарисей іде впевнено й увіходить прямо до храму. Уже сам його силует указує на його внутрішнє розташування. Він дякує Богові, молиться до Нього, проте в цьому виражається його самовихваляння. Він згадує, як постить щовівторка й щочетверга, тому що в іудеїв практикували піст у вівторки та четверги. А Богородиця просить від нас постити щосереди та щоп'ятниці. І можна стверджувати, що завдяки об’явленням Богородиці в Меджуґор’ї в усьому світі знову «прокинувся» піст. Для чого – піст? Для того, щоб ми почали більше цінувати Ісуса в Євхаристії, а також відреклися від різних речей: матеріальних, наприклад, їжі, пиття, але також і таких, як плітки, брехня, гнів, лайка й усіляких гріхів, і приготували себе для того, щоб Бог міг діяти в нас.

Цей фарисей хвалить себе й показує пальцем на митаря, який був грішником і якого народ ненавидів, який від сорому за свої гріхи не сміє увійти до храму, але схиляється перед входом, кажучи: «Боже, змилуйся наді мною, грішним! Я усвідомлюю, що я наробив»

Ісус запитує Своїх учнів: хто з цих двох пішов із храму виправданим? Чия молитва була почута? Почута була молитва цього митаря, який, якщо дивитися об’єктивно, був більшим грішником, ніж фарисей, однак позиція фарисея була хизуванням.

Тому й для нашої молитви корисно усвідомити, що не так важливо, скільки ми молимося, але – як ми молимося. Перше, що важливо для молитви, – це час. Подарувати Богові найважливіше – час нашого дня: ранок і вечір. Тому Церква закликає нас до молитви утрені та вечірні. Незважаючи на це, через роботу, суєту, мас-медіа, телебачення, різні речі, які ми любимо, ми перевантажені й даруємо Богові «крихти» свого часу. Велика частина віруючих уранці лише здійснює хресне знамення, коротко помолиться ввечері й лягає спати, а спати не може, бо вони втомлені. Тому для того, щоб встановити розпорядок молитви, необхідно вибрати для себе час і певне місце для молитви.

Одна людина, бажаючи навчитися молитися, спочатку прочитала всі книги Томи Аквінського, потім усі свої молитовники, потім запозичила молитовник від своєї бабусі й інших літніх жінок – перечитала їх усіх, але все ще ніяк не могла навчитися молитися. Зустрівши одного благочестивого монаха, вона поділилася з ним своєю проблемою, і цей монах сказав їй: «Ти ніколи не навчишся молитися таким чином, тому що молитися вчаться молячись. Так само як плавати ми вчимося, плаваючи. Хтось може знати все про плавання: способи, стилі й види плавання, може бути фахівцем у цій сфері, але якщо він ніколи не стрибнув у море, басейн або річку, то ніколи сам так і не навчиться плавати».

Подібно і з молитвою. Ми можемо знати, що про молитву говорила св. Тереза від Дитятка Ісуса, що говорить про молитву Другий Ватиканський собор, що говорила св. Тереза Авільська, св. Августин, св. Франциск і т. д. Але, якщо ми щодня не будемо ставати на коліна, не візьмемо Розарію в руки – не переживемо радості молитви.

Перша умова молитви – це Божа любов. Перш ніж почати молитися, важливо допомогти собі усвідомити це: Господи, цю молитву, якою б вона не була – маленькою, короткою або довгою, – я бажаю зробити з любові. Бо Ти єдиний віддав Своє життя за мене, Ти єдиний завжди чуєш мене, я хочу прийти до Тебе.

Мета молитви – це Царство Боже. Це найперша мета.

Існують і виправдання, щоб не молитися. Дехто каже: у мене немає часу; я б молився, але в мене немає часу для молитви, я цілий день зайнятий. Відповідь на це звучить так: у нас є час для всього, що ми любимо. Наприклад, хтось любить зустрічатися зі своїми друзями, випити разом кави, інший любить читати новини, хтось ще любить дивитися серіали, третій любить ходити на прогулянки ... Є багато хобі. Для того, що ми любимо, у нас є час, дві-три-чотири години. А якщо ми любимо Ісуса, тоді нам слід було б знайти принаймні одну годину на день, щоб провести її поруч із Ним.

Інші кажуть так: я не вмію молитися; я б молився, якби вмів. Також і на це є відповідь: нам просто необхідно почати молитися, і потім, за натхненням Духа Святого, Бог буде відкривати нам шляхи та види молитви.

Дехто каже: краще робити добрі справи, ніж молитися. Не можуть ці добрі справи бути настільки корисні, як ті, що, образно висловлюючись, «оповиті» молитвою. Ми знаємо це старовинне правило: "ora et labora" – молися і працюй. Ми, безсумнівно, повинні бути відкриті для потреб інших і допомагати їм, але молитва повинна стати тим, чим насичуються всі клітинки нашого єства.

У Меджуґор’ї багато навчилися молитися. Я наведу короткий приклад. Одна жінка розповідає: «Я прибула в Меджуґор’є і, підійшовши до церкви, з лівого боку я побачила тисячі людей, що моляться. Їх могло бути десятки тисяч. Вони благочестиво й сокрушенно тримали розарій у руках. Тоді я запитала: божевільні ці люди – чи це я божевільна? Що тут відбувається?» Вона розповідає, що зазнала внутрішнього бажання теж стати на коліна й почати молитися. «З того моменту і до цього дня, – каже вона, – я не перестаю молитися Розарій».

Як дізнатися, чи добре ми молимося? «Ви пізнаєте їх по їхніх плодах». Якщо ми молимося швидко й після цієї молитви метушимося, гніваємось, навіть дратуємося, дивимося на годинник, тоді це було просто монологом, у якому розмовляли самі з собою. Тільки «відчитали» молитву, як, наприклад, ми робимо вправи для спини або виконуємо домашнє завдання в школі й т. д. Якщо ж із молитви виходимо мирними, радісними, нам шкода, що пора закінчити молитву, мир (це головна характеристика і знак, що в молитві був Дух Святий) – Сам Бог присутній в такій молитві.

Розмірковуючи про заклик Божої Матері до молитви, попросимо Господа, щоб Він зіслав на нас Духа Святого й пробудив у нас спрагу молитви та святості.

Нехай так буде. Амінь.