Хочу привітати вас найкращим привітом: Слава Ісусу і Марії! Хто я така, що ось стою перед вами? Вже тридцять років щодня питаю: «Боже, чому Ти вибрав мене? Чому дав мені цей великий, великий дар і таку величезну відповідальність перед вами, людьми, які зараз живуть на цій землі, та перед Ним, до Якого прийду якогось дня». Я усе це прийняла і прошу тільки сили, щоб іти тою дорогою, якої Господь від мене вимагає. Я лиш можу вам засвідчити, що моя близькість з Богом я такою самою, як і ваша. Він вказав нам шлях, яким маємо йти, а Діва Марія перебуває тут, щоб вести нас до Свого Сина. Я є живим свідком і засвідчую вам, що Він є тут між нами. Не Він віддалився від нас, це ми віддалилися від Нього, а Діва Марія так сильно нас любить, що не хоче нас покидати і говорить: «Дорогі діти, наверніться на дорогу правди і молитви.»
В 1981 році я була п’ятнадцятилітнім дівчам. Я ніколи не чула і не знала, що Богородиця десь з’являлася, чи що може з’явитися, не кажучи вже про те, що я могла б Її якось побачити. Одна звичайна прогулянка змінила моє життя. Ми з Мір’яною того дня зустрілися і чекали на інших дітей. Ми говорили, як і всі інші тогочасні діти. Нам набридло чекати, і ми вирішили повертатись додому. До сьогодні не знаю, чому я в той момент оглянулася. А коли оглянулася, то побачила Божу Матір. Тоді звернулася до Мір’яни: «Дивись, вгорі Діва Марія!» Вона не дивилась, але сказала: « Що за дурниці ти говориш.» Я замовкла і продовжили йти. Біля перших будинків ми зустріли Мілку, сестру Марії, яка йшла по вівці. Не знаю, що вона побачила на моєму обличчі, але запитала мене: «Іванко, що з тобою сталося? Ти якась дивна.» Ми втрьох повернулись назад і я розповіла їм, що бачила. На тому самому місці вони побачили те саме, що і я. Пригадую, ми молилися, співали, плакали, сміялися…
Несподівано прийшла Віцка і побачила, що з нами діється щось дивне. Тоді ми сказали їй: «Ходи, ми бачимо Діву Марію!» Після цих слів вона роззулася і втекла додому. На околиці села зустріла двох хлопців, на ім’я Іван і сказала їм, що ми втрьох бачимо. Вони втрьох прийшли до нас і бачили те саме, що і ми. Діва Марія стояла на відстані 400-600 метрів і рукою кликала нас до себе. І хоча нас було вже більше, ми не відважилися йти вгору. Переміг страх. Зараз я вже не знаю, скільки часу це тривало, проте пам’ятаю, що дехто з нас вбіг до першого з краю дому, де святкували іменини. Заплакані і перелякані, ми говорили: «Ми бачили Діву Марію! Діва Марія на горі!» Пригадую, що від стола в нас кидали яблуками і говорили: «Не грайтеся з тим! Ви ненормальні?» Я прийшла додому і розповіла про все своїй бабусі, братові та сестрі. Брат із сестрою насміхалися з мене. А бабця сказала: «Дитинко, це неможливо, мабуть хтось сторожив овець…»
В моєму житті не було довшої ночі, ніж та. Я знову і знову питала себе, що зі мною діється: чи я дійсно бачила те, що бачила, чи я збожеволіла…? Кому б ми про це не розповідали, у відповідь чули, що це неможливо. Вже на другий день звістка поширилась по навколишніх селах. Ми ж знову прийшли на гору, щоб з’ясувати, чи побачимо знову те, що і попереднього дня. Пригадую, бабуся тримала мене за руку і говорила: «Щоб там на горі не було, ти туди не підеш. Залишишся зі мною!» Проте, коли ми шестеро тричі побачили спалахуючи світло, то побігли так швидко, що ніхто б нас не здогнав.
Дорогі приятелі, як я можу наблизити вам Божу благодать, Божу красу? Я говорю: немає у людській мові таких слів, якими я могла б це описати. До сьогодні мої очі не бачили нічого прекраснішого від Діви Марії. Вона молода, від дев’ятнадцяти до двадцяти одного року, одягнена у сірі шати, біле покривало, на голові – корона із зірок. Має прекрасні, лагідні, ніжні блакитні очі і чорне волосся. Стоїть на хмарі. А це внутрішнє відчуття! Божа благодать, материнська безпека, щастя, мир… просто – словами цього не описати. В той момент я знала, що це Божа Мати. За два місяці до того померла моя мама, і я запитала у Діви Марії: «Діво Маріє, де моя мама?» Вона усміхнулася і сказала, що вона з Нею. Тоді Богородиця погладила нас шістьох і сказала, щоб ми нічого не боялися, бо Вона завжди буде з нами. Від першого дня і до тепер так і є. Бо коли б не була з нами протягом цих років, ми б не змогли усього витримати.
Тут до нас прийшли люди і побачили, що з нами відбувається щось особливе. Коли наступного дня ми зібралися на гору, дехто порадив нам взяти свяченої води та солі, і покропити те, що побачимо. Коли Діва Марія прийшла, Віцка покропила Її і сказала: «Якщо Ти від Бога, залишися з нами, а як ні – то йди від нас. Тоді Богородиця засміялася і промовила: «Я Цариця миру.» Її першим посланням було мир, а згодом закликала нас до навернення, до молитви, до посту, до покаяння… Закликала нас щодня молитися сім разів Отче наш, Богородице Діво, Слава Отцю та Вірую. Далі закликала нас щодня молитися три Розарії і два дні на тиждень постити на хлібі і воді. Сказала, що молитвою і постом можемо зупиняти війни і катастрофи.
У 1981-85 роках я мала об’явлення кожного дня. У цей час Діва Марія розповідала мені про Своє життя, про майбутнє Церкви і світу, а я все це записувала. Коли накаже мені, коли і кому я маю це передати, я так і зроблю. 7 травня 1985 року я мала останнє регулярне явлення. Тоді Діва Марія дала мені останню десяту таємницю і сказала, що вже більше не бачитиму Її щодня, лише раз нарік 25 червня. Того дня Вона дала мені великий дар; великий для мене і для всього світу. Коли питаєте мене, чи є життя після цього, дивіться – ось я стою перед вами я к живий свідок, щоб могла вам засвідчити, що існує. Бог дав мені ласку бачити свою маму так, як я зараз бачу вас. Вона обняла мене і сказала: «Дитино, я пишаюся тобою!» І я кажу вам: Небо відкривається щодня і говорить до нас: «Дітоньки, ходіть дорогою миру, навернення, посту і покаяння.» Ми вільні люди, можемо вибирати дорогу, якою хочемо йти.
Кожен з нас шістьох має свою місію. Дехто молиться за священиків, за хворих, за молодь, за тих, які не знають Божої любові. Моя місія є молитися за сім’ї. Діва Марія закликає нас шанувати таїнство подружжя, відновити родинну молитву, в неділю йти на Літургію, яка є центром нашого християнського життя. Не будьмо християнами лиш на папері. Будьмо живою Церквою і свідками Божої любові. Будьмо апостолами миру.
Діва Марія закликає нас щомісяця сповідатися. Кожна людина, яка хоче змінити своє життя, має змінити саму себе, а це можливо лише у святій сповіді. Важливо йти на Службу Божу, де є живий Ісус, і там відкрити Йому своє серце. Наше життя зміниться на краще, всі проблеми і хвороби буде легше зносити. Діва Марія закликає нас, щоб Святе Письмо стало центром нашої родини. І як наша родина буде сильною і здоровою, то і цілий світ стане таким, бо усе починається з родини. Кожного дня молюся за усі родини з усього світу, але прошу і вас молитися за наші родини.
Хочу подякувати вам, що захотіли послухати послання Діви Марії. Буде вам ще більша подяка, якщо захочете нести його у своїх серцях до ваших родин, друзів, парафій, до своїх країн та свідчити про нього своїм життям.
І ще одне можу вам сказати: Як Богородиця сказала нам першого дня, щоб ми нічого не боялися, бо Вона завжди з нами, те саме кажу і вам, бо це сказано не тільки для нас, але й для усього світу, для всіх, хто довіряє Богу.
Нехай Божа Матір, Цариця Миру, супроводжує вас і ваші родини.
Іванка Іванкович-Елез народилася 21 червня 1966 р. Саме вона першою побачила Діву Марію. Богородиця об’являлася їй щодня до 7 травня 1985. У цей день Вона довірила їй останню таємницю й обіцяла, що буде з’являтися Іванці до кінця її життя один раз у році у річницю початку об’явлень – 25 червня. Богородиця доручила їй молитися за сім’ї.
Іванка заміжня, мати тьох дітей. Разом з родиною живе у Меджугор’ї.
Фото: medjugorje.ws
