«Семінар посту, молитви, тиші відкрив моє серце для Божої любові…»; «Я відчуваю нову радість, нову любов, рішучість слідувати за Господом…»; «Я отримав відповідь на те, чого просив…»; «Ламання хліба мене спонукало до роздумів про той момент, коли Господь ламав хліб під час Останньої Вечері»; «Семінар посту – оаза в пустелі, тиша, серед якої можна почути Божий голос»; «Я полюбила Ісуса в Пресвятих Дарах»; «Для мене ці реколекції стали внутрішнім воскресінням»; «Тут я пережив велику благодать прощення гріхів та любов Ісуса…»

Це лише невелика частина свідоцтв учасників реколекцій посту, молитви, тиші, які відбулися в Меджуґор’ї з 23 до 28 вересня. Реколекції провадив отець Марінко Шакота OFM, а участь у них брало 45 паломників зі Словаччини. Ми знову могли відкривати силу дії Божої любові й занурюватися в глибини духовного життя «у школі Богородиці».

Наприкінці семінару нас чекав несподіваний подарунок. В останній день реколекцій нас відвідав Апостольський візитатор для парафії Меджуґор’я, Архієпископ Хенрік Хосер, і провів для нас одну катехезу, якою хочемо поділитися з Вами.

Щиро вас вітаю!

Дякую отцеві Марінко, який запросив мене й сказав, що тут відбуваються чудеса, що це місце для відважних, а відважність та мужність – дари Святого Духа.

Потрібно немало сміливості й відважності, аби вирішити постити тиждень на хлібі й воді – хоча хліб тут печуть дуже добрий, а вода – із гірських джерел. Ви випробували зараз милість посту та його сестри – молитви. Ісус казав, що сатана не може зашкодити тому, хто бореться за допомогою молитви й посту. Ми живемо сьогодні в часи, коли диявол діє, як скажений пес, що зірвався з ланцюга. Він, як пітбуль, зараз не тільки гавкає, але й кусає. Тому від нього треба себе захищати.

Що захищає нас від лукавого? Найперше це є  наш ангел-хоронитель та Богородиця (у Літургії годин мовиться: Марія – страшна фортеця для сатани). Вони – наша перша лінія оборони, але є ще одна – Євхаристія.

Мені близьке порівняння Євхаристії з одним із епізодів Книги Виходу – виходом євреїв із Єгипту. Коли Єгиптом проходив ангел смерті, він заходив у будинки й умертвляв усіх первістків, починаючи із двору фараона й закінчуючи хатинами рабів. Обходив він тільки ті оселі, які не були помічені кров’ю пасхального агнця. Отці Церкви вчать, що, коли ми приймаємо Тіло Господнє та п’ємо Його Кров, наші вуста стають подібними до воріт, окроплених кров’ю агнця, і ворог ухиляється від нас. Мене хтось запитав: але ангела смерті, який убивав, послав Бог? Ні! Бог лише допустив, аби один із упалих ангелів був спущений із ланцюгів та вбивав, тому що на Небі немає ангелів смерті.

Сьогодні з ланцюга спущений диявол, і ми переживаємо дві великі кризи:

1. Криза цивілізації.

Минулого тижня я перебував у Відні, де зустрічався з кардиналом Шенборном. Відень знаходиться недалеко від Братислави, вашої столиці. Я також зустрічався з Рокко Бутігліоні, італійським політиком. Ми говорили про війни цивілізації. Що воно таке? З одного боку, це християнська цивілізація, яка створила те, що ми називаємо атлантичною цивілізацією: Європа й обидві Америки побудовані християнськими народами на фундаменті Євангелія. Європа стоїть на трьох основах:

1) Біблія, або вся традиція Ізраїлю та Старий і Новий Завіти;

2) грецька філософія і культура;

3) римське право.

Польща прийняла хрещення від чехів, оскільки Євангеліє прийшло спершу до Чехії та Моравії. Європа тисячу років росла в християнському дусі, але зараз знаходиться в руках атеїстичних, масонських лобі та інших рухів, що не мають ніякого зв’язку з Богом. Нам доводиться зіштовхнутися з тим, що це може нас зруйнувати. За допомогою глобалізації ця криза поширюється на весь світ.

1. Криза Церкви.

 Кардинал Мюллер сказав, що наша нинішня криза нагадує кризу шістнадцятого століття періоду виникнення протестантизму – реформації. Вам відомо з історії Чехії та Словаччини, що на їхній території тоді відбувалися численні криваві конфлікти та хаос. Сьогоднішня криза, між іншим, викликана також моральною кризою. Я довго працював у Західній Європі – у Франції та Бельгії, і бачив, що Церква в цих країнах щезає. Пам’ятаю одного хлопчика в Бельгії, який запитував у своєї бабусі: «Бабусю, чому, аби стати священиком, потрібно бути старим?» Адже він бачив тільки літніх священиків. Молодих священиків більше немає. Зараз, коли ці літні священики помирають, західноєвропейська Церква залишається без священиків, а значить, без Святих Таїнств, без Євхаристії. Але й до того не все було в порядку: ці священики, які сформувалися в дусі революції шістдесятих років двадцятого століття, перестали сповідати, і люди цілковито втратили відчуття гріха, вважають, що гріхів нема. А якщо гріхів немає, навіщо ходити до сповіді? Кажуть, що сповідь – це нав’язливе почуття провини. Але тільки Богові належить прерогатива визначати, що є добром, а що злом.

Почалося все ще в раю, де була дана заборона вирішувати, що є добром, а що – злом. Це визначав Бог, позаяк Він створив нас і єдиний знає, як маємо жити. Сьогодні, однак, люди не розрізняють, що добре, а що погане. Так само, як у місті Ніневії, де люди не відрізняли правої від лівої руки, і був злий дух, винятково розумний та вкрай злий, смертоносний, як найгірший рак чи пухлина.

Зараз, коли ви знаєте, у якому світі живемо, ви розумієте, що значить приїхати до Меджуґор’я. У Меджуґор’ї ви зустрічаєте Бога в Пресвятій Трійці, Отці, і Синові, і Святому Духові. Ви зустрічаєте Єдиного Спасителя світу – Ісуса Христа. Він являється в хресті на горі Кріжевац і через Святі Дари, яким ми поклоняємося. Це присутність Ісуса Христа в нашому житті.

Ісус сказав, що буде з нами до кінця віків. Не лише як Син Божий, але як Син Людський, тому що Ісус спас нас Своєю жертвою за людство. На хресті Він був розп’ятий як Син Людський. Він залишається з нами через Свою присутність у таїнствах та присутність у Своєму Слові. Святий Іван каже, що Ісус Христос – це Слово Бога. Тому читання Божого Слова означає й слухати Ісуса Христа, оскільки всі біблійні книги писані за натхненням Духа Святого.

Окрім того, тут ми досі маємо зустрічі з Пресвятою Дівою Марією. Правда, Церква все ще не визнає місцевих об’явлень, однак визнала правильність марійського культу в Меджуґор’ї, який розвивається тут за закликом Цариці Миру.

Ще слід сказати, що коли в червні 1981 р. тут почалися згадані події, у листопаді того ж року об’явлення Божої Матері почалися і в центральній Африці, у Кибесі, де я працював двадцять один рік і став свідком тих явлінь. Вони вже визнані. Там Мати Божа явилася як Мати Слова. Так що ці два місця об’явлень сьогодні найбільш актуальні й  споріднені, сестринські.

У цьому місці Богородиця об’явилася перед страшною війною на Балканах. В Руанді Вона також явилася перед страшною війною, котра продовжувалася чотири роки й закінчилася геноцидом. Зрозуміло, що Бог посилає Марію як Ту, що буде з нами як Матір у цей непростий час.

Зараз, після духовних вправ, коли ви сповнені Духом Святим, як храм, на вас лягає серйозний обов’язок: повернутися додому й бути свідками того, що пережили поруч із Богом і Марією.

Коли апостоли стали місіонерами? Не в момент їхнього обрання Ісусом Христом! Тоді вони тільки вступили до Його школи, яка тривала три роки. У Євангеліях читаємо, що Ісус наставляв їх довго за різних обставин. Але, хоча Він навчав їх цілими днями, у Євангеліях у нас залишилися з Його тривалого наставництва тільки короткі уривки. Апостоли ж були свідками цього наставництва й чудес Ісуса. Петро, Яків та Іван стали також свідками преображення Ісуса на горі Тавор. І, не дивлячись на це, утекли, коли Ісуса схватили й засудили на смерть. Петро, який повинен був бути провадирем апостолів, відрікся від Ісуса. Як бачимо, у ту хвилину вони ще не були «матеріалом» для місіонерів. Коли ж апостоли стали місіонерами? Про це говорить святий Іван Золотоустий: «Коли пізнали Ісуса Воскреслого». Ми віримо у воскресіння завдяки їхньому свідоцтву, але для них це був фізичний досвід. Вони могли підійти й доторкнутися Його та навіть їли разом із Ним. Після воскресіння Він готував для них рибу на вогні. У Сіонській світлиці запитав: «Чи маєте ви тут що їсти?» (Лк. 24: 41), – і Йому подали кусень печеної риби, яку Він їв перед ними. Той, хто був так жахливо мучений, убитий, покладений до гробу і явився їм зі слідами катувань… Пізніше вони стали також свідками Вознесіння, бачили, як Він вознісся на Небо. І наповнилися тоді Духом Святим – як і ви зараз. І лише тоді, після П’ятдесятниці, вони пішли у цілий світ. Невчені. Ті, що ніколи не жили в іншому місті, зробилися місіонерами по цілому світі.

Мені доводилося бувати у Східній Індії, у Мадрасі, куди прийшов св. Тома. Той, кого ми називаємо «невіруючим», дійшов до Індії. Інші вирушили до Єфіопії, Африки й по всьому не відомому їм світі. Йшли, навчали й поклали життя за Христа.

І ви також уже готові йти по всьому світі – особливо у Словаччину, аби бути свідками того, що пережили, вашої внутрішньої правди, духа, який у вас, багатства Слова Божого. Дари Духа Святого будуть і у вас приносити плід. Найкраще свідоцтво – бути тим, у кому дари Духа Святого родять плід. Почитайте заново про сім дарів й дев’ять плодів Духа Святого, аби розуміти, чим можете здивувати інших. Поруч із вами буде й Діва Марія, Яка молитиметься разом із вами. Під час об’явлень у Люрді, а також у Фатімі Богородиця перебирала намистинки розарію, але не промовляла «Радуйся, Маріє» Собі Самій, а лише «Отче наш». У молитві ми говоримо з Нею, присутньою духовно. «Радуйся, Маріє» – молитва найстарша, тому що ангельське вітання було до того, як уже дорослий Ісус навчив нас молитві «Отче наш».

По цілому світі створюються спільноти, які отримали свій початок у Меджуґор’ї. Вони збираються і славлять Бога через “літургію”, якої навчилися в Меджуґор’ї. Коли я був у Відні, то говорив про п’ять каменів, подібних Давидовим, із якими він вступив у боротьбу проти Голіафа й переміг його. Камені ці були ефективні, і таких каменів вам потрібно п’ять: Святий Розарій, Свята Сповідь, Євхаристія, Святе Писання й піст, – щоб користуватися ними в цьому світі, ворожому щодо Бога й Церкви, у світі, який намагається знищити Церкву.

Рухи, про які я говорив трохи раніше, зрозуміли, що Церкву неможливо знищити ззовні, що необхідно в неї проникнути й зруйнувати зсередини. Тому будуйте Церкву у Словаччині – у вас важливе завдання в історії спасіння.

Саме країни Східної Європи чинять зараз спротив тій деструктивній хвилі, яка йде із заходу. Пам’ятайте, що Німеччина в основному секуляризована, особливо Східна Німеччина, яка до цього була цілковито атеїстичною. Аналогічно в Чехії: лише близько двох процентів віруючих католиків.

Однак у Словаччині Церква жива й росте. І, звичайно, у вас багато покликань, які зродилися тут, у Меджуґор’ї. Кілька років назад у світі було відомо близько шестисот священичих покликань, які зродилися в Меджуґор’ї. Зараз їх десь трохи більше семисот.

Ви покликані до життя. Бог покликав вас до життя, наділивши безсмертною душею, і покликав до Церкви. Однак слід розуміти, що нема покликання без місії. Кожен покликаний до життя, але покликаний також і до Церкви. Ви покликані до Церкви. Ви покликані до Церкви і разом із тим у світ – не тільки як священник, чернець, але й як батько, мати, наречений, наречена, студент, працівник залізниці, перукар… І якщо хтось відмовиться й не стане виконувати своєї місії, йому нема заміни – ніхто інший у той самий час і за тих самих обставин не зможе її виконати.