image013Прекрасне торжество відбулося в суботу, 28 квітня 2018 р., в Шилуві (Литва), де зібрала нас Богородиця.  Це була 7-а  міжнародна молитовна зустріч за мир.  Зібралися паломники з Латвії, Польщі, Білорусі, Калінінградської області Росії, а також із різних сіл та міст Литви.

Позаяк у Литві ще тільки настає справжня весна й у базиліці було досить прохолодно, нас чудово зігрівала молитва (як і прийнято на таких зустрічах,  ми молилися всі три частини Вервиці), а сердечний спів молоді з Латвії голосом усіх учасників підіймав вгору наші серця, прославляючи Господа. Цілий день – єдині в молитві!

Щире спасибі  всім священикам, які приїхали і які служили паломникам в конфесіоналі, а також громаді місцевої парафії Шилуви, яка опівдні щедро підкріпила всіх учасників кашею та зігріла чаєм.

Особливо повчальним і зворушливим було свідчення отця Циріла зі Словенії. Невимовно важкий шлях до повного прощення: цей дар він отримав «у школі Богородиці»,  не випускаючи з рук Розарію. Кульмінацією дня стала свята Месса й поклоніння Ісусові в Пресвятих Дарах.

Сподіваюся, що ми повернулися додому зовсім іншими людьми, на наших обличчях сяяла радість, яка свідчить, що нас відвідала щедра благодать Божа.

                                                                                       С. Алойза SJE, Шилува, Литва

[gallery link="file" columns="6" ids="19039,19038,19033,19035,19042,19037"]  

«Коли я повернулася після зустрічі додому, у Вільнос, то відчула себе так, наче повернулася із Меджуґор’я. Протягом усього дня Бог творив багато в моєму серці. Загальна атмосфера допомогла мені відкритися Господу, спілкуватися з Ним. Я ще більше усвідомила, наскільки це важливо – те, що сьогодні з’являється Богородиця, те, що Вона з’являється щодня. І якщо ми не можемо збагнути цього чуда, тоді втрачаємо багато милостей, які Бог дає нам через Марію. Бог закликає нас через Богородицю. Я зрозуміла, що, перебуваючи й у Литві, завжди можу в мить Об’явлення (за місцевим литовським часом) зупинитися й помолитися  – в  ту мить, коли  відкриваються Небеса».

                                                                                                                         Віда, Литва

«Хотілося б висловити величезну вдячність, особливу подяку всім, хто організував цю просто фантастичну молитовну зустріч у литовській Шилуві, тому що для мене це було просто неймовірне свято і величезне благословення Милосердного Бога. Мене не покидає відчуття, що це благословення Бог подарував не лише особисто мені, але й  багатьом-багатьом білорусам, яких я привіз туди у своєму серці. У нас в Білорусі був робочий день, і тому не всі охочі змогли туди приїхати. Саме тому я  відчував на собі велику відповідальність за багатьох...»

                                                                                 Володимир, Білорусь

«На цій зустрічі я відчула величезну Божу Любов і ніжність Богородиці, яка по-новому підіймає й надихає до навернення серця. У цій величній благодаті, яку я пережила, хочеться щораз глибше осягнути Божий задум щодо мене й зуміти втілити його в життя».

                                                                                            Наталія, Латвія

[gallery link="file" columns="6" ids="19043,19034,19029,19031,19032,19036"]

«Я усвідомила, яку велику роль відіграє Богородиця на шляху людини до Бога. Яка це потужна зброя –  Розарій – для досягнення миру всередині себе й навколо. Це шлях до прощення, духовного зростання, досягнення любові. Я побачила, як сильно Пресвята Діва Марія оберігає мене».

                                                                                                    Оля, Білорусь

«Дякую Богу, Пресвятій Діві Марії, отцю Цирілу, Терезі, усім організаторам й учасникам молитовної зустрічі за можливість відчути свою належність до Меджуґор’я, відчути це материнське тепло (навіть у прохолоді прекрасного храму) і  це безмежне світло Марії, знову стати учнем «у школі Богородиці» . Великий поклін усім священикам, які приймали до Сповіді, особливо за їх мудрість, чуйність та відкриті серця!»

                                                                                       Наталія, Калінінград

«Коли ми лише збиралися їхати на молитовну зустріч, я ловила себе на думці: «Чому цю зустріч назвали Меджуґорською? Адже вона планується в Литві». Скажу відразу, на той час ми вже встигли побувати в Меджуґор’ї. І ось ми  в місті Шелува, молимося в костелі перший Розарій, а на екрані фотографії з гори Об’явлення й гори Хреста – і я починаю плакати. Мене  охопили легкість, радість і любов. Так завжди відбувається, коли Бог торкається серця. Щось дуже схоже трапилося зі мною і в Меджуґор’ї. Тільки там ми були тиждень. На перший погляд, це  довго, але насправді це так мало. І там, перед самим від’їздом я розплакалася, як маленька дівчинка. Так не хотіла від’їжджати від Мами. І ось на молитовній зустрічі в м. Шелува я отримала «привіт із Меджуґор’я». Марія з такою великою любов’ю піклується про нас! І зараз, коли я дописую останні рядки, мені згадуються слова: «Якби ви знали, як сильно Я вас люблю, ви б плакали від радості».

                                                                                          Ірина, Білорусь

[gallery link="file" columns="6" ids="19047,19046,19044,19040,19045,19041"]

«Ми готували кашу для всіх учасників і тому не мали можливості брати участі у всій програмі. Але коли священик після вечірньої Святої Меси благословляв нас Пресвятими Дарами, я зрозуміла, що його усмішка і вираз обличчя у великій любові залишаться перед очима в мене на все життя».

                                                                                     Лайма, Литва (Шилува)

«Ви привезли нам частинку Неба. Деякі люди з нашої молитовної групи навіть хвалилися, що в них виросли крила . Так, так, не смійтеся! Багато з них  міцно вхопилися за Розарій, почали постити щосереди та щоп’ятниці. У наших серцях горить Любов Марії, нашої спільної Матері».

                                                                                        Ілона, Литва(Шилува)

«Мене звати Таня. Я з Білорусі. У Шелуві, під час свідчення священика зі Словенії і молитви Розарію, я відчула, як до мого серця торкається Марія і витягує кілька скалок із нього. Це скалки непрощення й те, що я ще не віддала Господу, що є важким для мене ще з дитинства. Марія в тиші запитала мене, чи погоджуюсь, щоб Вона делікатно вийняла їх. Я відповіла «так», хоча мені було боляче і по обличчю текли сльози. Історія життя того священика дуже схожа з моєю. За тиждень до своєї смерті мій батько примирився з Богом та сім’єю, хоча впродовж усього свідомого життя був атеїстом. Слава Господу!»

Таня, Білорусь