Перейти к содержимому (нажмите Enter)
«Дорогі діти, моє материнське серце плаче, коли дивлюсь на те, що мої діти роблять. Гріхи помножуються, чистота душі стає все менш важливою, про мого Сина забувається, щораз менше вшановується, а моїх дітей переслідують. Тому ви, мої діти, апостоли моєї любові, душею і серцем взивайте ім’я мого Сина. Він має для вас слова світла. Він вам Себе об’являє, з вами ламає хліб і дає вам слова любові, щоб ви їх перемінювали в діла милосердя і так будете свідками істини. Тому, діти мої, не бійтеся. Дозвольте моєму Сину перебувати в вас. Він вами послугується, щоб піклуватися про зранених і навертати загублені душі. Тому, діти мої, поверніться до молитви Вервиці. Моліться її з відчутям доброти, жертви і милосердя. Моліться не лише словами, але і ділами милосердя. Моліться з любов’ю до всіх людей. Мій Син жертвою возніс любов. Тому живіть з Ним, щоб мати силу і надію, щоб мати любов, яка є життям і яка веде до вічного життя. З Божої любові я є з вами і материнською любов’ю вас буду вести. Дякую вам.»
Богородиця була дуже сумна.