Ваше Преосвященство з Габону в Африці,

Ваше Преосвященство з Італії,

дорогі брати-священики й монахи,

дорогі паломники з цієї країни та з-за кордону,

дорогі парафіяни меджуґорської парафії,

дорогі брати й сестри!

Сьогоднішнє свято Успіння завершує есхатологічне коло, спрямовує наш погляд до мети людського життя.

Після  Воскресіння й Вознесіння Господнє діло спасіння здійснюється в співпраці з Матір’ю Божою. Вона стає нероздільною зі Своїм Сином, образом Милосердного Бога. Марія каже про Себе:

«Ось бо віднині ублажатимуть Мене всі роди. Велике бо вчинив Мені Всемогутній, і святе Його ім’я. Милосердя Його з роду в рід» (Лк. 1: 48-50).

В Успінні Марії виливається Милосердя, яке діє через Милосердну Матір, пристановище грішників, нашу заступницю.

На горизонті нашого земного життя й на порозі вічності на Небі з’являється велике знамення Жінки. Як Вона представлена? Про що говорить Її поява?

«Жінка, одягнена в сонце»

Світло походить від сонця. Хто це сонце? Сонце – Її Син: «Зглянулось на нас Світло з висоти», – говориться в гімні Захарії, який Церква читає кожного ранку. Марія бачила Сина Божого в людській природі й у людськім тілі. Христос же, навпаки, зодягає Свою Матір у сонце. Марія світить Христовим світлом. У приватних об’явленнях Богородиця завжди об’являється у світлі, надзвичайно прекрасною, на шляху світла. У Фатімі Вона завжди приходила зі сходу й відходила на схід – у напрямку сонця, що сходило.

Ми бачимо Її з «місяцем під стопами».

Місяць не є джерелом світла. Місяць відбиває світло, прийняте від сонця. Однак місяць світить у темряві й спрямовує тих, хто в дорозі. Бути місяцем, бути відображенням сонця – це місія нас, вірних, завжди освітлених сонцем, яке засяяло над нами.

«На голові її вінець із дванадцяти зірок».

Це знак і космічний, і біблійний водночас. Марія, Цариця Неба й Землі коронована вінцем, що має подвійний зміст.

Вона створена як найдосконаліший твір, що вийшов із рук Творця, як Зірка найясніша.

Водночас Вона вписана в людську історію, в історію спасіння. Вона належить до дванадцяти колін вибраного народу Старого Завіту як Цариця патріархів та пророків, а відтак стає Царицею апостолів, тих, хто стоїть біля основ Церкви.

«Мавши в утробі, кричить, мучившись від потуг пологових та болю родження».

З висоти хреста Ісус зробив Марію, Свою Матір, Матір’ю, що обіймає всіх людей; усіх тих, кому необхідно народитися з висоти, від води й Духа. Спаситель двічі каже Никодимові:

«Озвався ж Ісус і мовив до нього: «Істинно, істинно кажу тобі: Коли хтось не вродиться з висоти, не бачити йому Божого Царства» (Йо. 3: 3).

«Відрік Ісус: «Істинно, істинно кажу тобі: Коли хтось не вродиться з води та Духа, не спроможен увійти в Царство Боже» (Йо. 3: 5).

Марія народжує нас для Царства Божого, стаючи для нас такою Матір’ю, якою вміє бути тільки Вона.

Перш ніж досягнути слави Успіння, Марія була залучена до земного життя, як і всі смертні; Вона роджена від Своїх батьків, яких передання називає Йоакимом та Анною, у простій і скромній сім’ї – не в королівському палаці!

Дівчина з Назарета поступово відкривала для Себе Свою істоту, незрівнянну з іншими, найперше в тому, що Вона не мала досвіду особистого гріха. У Благовіщенні ангел Господній приносить Марії вістку й каже: «Радуйся, благодатна, Господь з Тобою!»

Сповнена благодаті, Марія вільна від гріха як первородного, так і від особистого. У Люрді Марія цю істину визначає словами: «Я – Непорочне Зачаття».

У Благовіщенні, після слів Марії, коли Вона каже: «Ось я Господня слугиня: нехай зі Мною станеться по Твоєму слову!» (Лк. 1: 38), – починається Її «паломництво у вірі», у якому «Блаженна Діва йшла вперед», вірно зберігаючи Свою єдність із Христом» (R. Mater 5). Паломництво – це зв’язок, що з’єднує Матір Божу з Христом і з Церквою.

Перед нами Марія з’являється й стає Стеллою Маріс – Провідною зорею – для всіх тих, хто ще слідує шляхом віри. Віра Марії, безумовно, героїчна. Вона першою проходить усі таємниці Розарію: так, таємниці радісні, таємниці світлі й славні, але також і таємниці страсні. Усі ми знаємо сім скорбот Богородиці й пророцтво Симеона:

 «Симеон же благословив їх і сказав до Його Матері Марії: «Ось цей поставлений для падіння й підняття багатьох в Ізраїлі; Він буде знаком протиріччя, та й Тобі Самій меч прошиє душу, щоб відкрились думки багатьох сердець» (Лк. 2: 34-35).

Святий Папа Йоан-Павло ІІ каже: «Блаженна Діва Марія продовжує «передувати» народу Божому. Її винятковий шлях віри залишається незмінним орієнтиром для Церкви, для окремих людей та спільноти, для народів і в певному сенсі для всього людства» (Redemptoris Mater 6).

Зокрема він наголошує: «Марія залишаєтся «Провідною зорею» для всіх тих, хто ще слідує шляхом віри. На своїй земній путі вони спрямовують до неї взори, тому що Вона народила Сина, Якого Бог поставив первородним поміж багатьма братами (Рим. 8: 29), і Своєю материнською любов’ю сприяє вихованню й розвиткові цих Його братів та сестер» (LG8).

Але Вона не тільки Зірка Провідна, але й Зірка Ранкова. Що означає цей другий титул – Зірка Ранкова? Як ця зірка вдосвіта передує сходу сонця, так і Марія від самого Свого Непорочного Зачаття передувала появі Спасителя, «Сонцю правди», що сходило, в історії людського роду.

Тому, улюблені, будьмо твердими й слідуймо Її шляхом віри, який стане й нашим, – шляхом найправильнішим, найкоротшим і найсвітлішим, аби прийти до Бога, Триєдиного і Єдиного, у вічну радість!