Ч

«Період Адвента повертає нас до Бога, Який вступає у цей світ. Під час Адвента нам легше зважитися на молитву, сповідь, легше примиритися. І тоді Різдво стає днем життя та миру. Той, хто не налаштовується на Різдво, залишається самотнім, а в цьому ніколи немає нічого доброго».

Адвент – час ставити найголовніші питання

«Адвентом, підготовкою до Різдва починається новий час. Однак, аби зуміти почати заново, потрібно себе випробувати. І єдине важливе для нас питання – це чи ми зростаємо в стані миру, який походить від любові, прощення та милосердя. Чи ми легше прощаємо образи й чи просимо прощення, чи стає наша чуйність до оточення джерелом бажання допомогти їм?

Зовнішня і внутрішня підготовка до Різдва – яка важливіша?

«Є чималий ризик, що зовнішня підготовка втратить свою внутрішню основу й не дасть імпульсу до підготовки внутрішньої. Це було б дуже несправедливо щодо Різдва та Ісуса, Який приходить з любові до нас. Іншими словами, є ризик, що під час Різдва ми будемо тішитися їжі й напоям, гарним різдвяним звичаям, але не Тому, через Кого все це відбувається. Уявімо, що хтось готується приїхати й радіє зістрічі з нами, запросив багато людей, а тим набагато важливіше те, що на столі, чим зустріч із нами. Це б, звичайно, нас глибоко зачепило».

«Є ризик, з кожним днем усе більший, що ми обмежимося лише зовнішніми умовами миру й радості. У багатьох у цей передріздвяний час буде стільки суєти та приготувань до Різдва, що не залишиться часу для молитви, для доброї святої сповіді, для Меси, а це значить, не залишиться часу для зустрічі з Богом. Але якщо її не відбувається, різдвяна радість і різдвяний мир не триватимуть довго. Закінчиться добрим обідом, напоями чи подарунками, які ми готуємо один одному. Уже наступного дня такий мир розвіється, як дим, і це значить, що Різдво пройшло без Ісуса, Творця миру, спокою. Для людини це страшно, тому що стан неспокою в ній буде й далі направляти її на шляху неспокою, сум’яття, і вона так і не зможе зупинитися».

Тільки любов (у нас) пізнає Любов. Тільки любов’ю можна відповісти на Любов

«Той, хто, готуючись до Різдва, не зважиться на любов до Ісуса та людей довкола себе, свідомо чи несвідомо відмовиться від внутрішнього приготування до Різдва. Для нього цей день буде тільки зовнішнім святом, а цього абсолютно недостатньо, аби славити Різдво по-справжньому».

Різдво – духовна подія. Тому воно не має змісту, якщо підходити до нього поверхнево, турбуватися лише про матеріальну обстановку його святкування.  «Нехай пережиття Різдва і досвідчення Бога не зводиться до короткої й поверхневої зустрічі, як буває в нас із багатьма людьми, про яких ми думаємо та з ким підтримуємо стосунки тільки на Різдво. Таке Різдво залишає пустоту й стає, по суті, видимістю, і тоді всі добрі та виправдані стремління виявляються падають до води».

«Саме Різдво означає Божу мужність прийти в цей світ як маленьке дитя та стати в цьому світі супутником життя людині».

«Як тоді, так це відбувається і зараз. Бог донині пропонує Себе в простому, смиренному образі дитини та бажає разом із людиною преобразити цей світ. Саме по собі Різдво не міняє цього світу, але Різдво позначає новий шлях, яким можна піти – не одному, а з Богом. Зміни стаються тієї хвилини, коли ми, – можливо, навіть не стараючись всього зрозуміти – цей шлях із Ним приймаємо».

«Відкриємося – і життя прийде туди, де смерть, радість – де печаль, любов – де ненависть, надія – де відчай, свобода – де неволя, світло – де темрява. Це і є Різдво, це і є свято життя. Воно й сьогодні повинно бути для нас можливо, тому що сьогодні ми потребуємо його, як ніколи».

«Серце, наповнене Богом, стає точкою опори, основою для того, щоби з радістю простягнути руку іншим. Зміст Різдва саме в тому, щоб руки, піднесені до Бога, стали руками, із радістю розкритими людині. Тільки так стають можливими обійми між людиною  і Богом, а відтак і людини з братом-людиною. У їхніх обіймах і відбувається Різдво».

(Підготував о. Марінко Шакота для видання Glasnik mira, 12/2012, 12/2013)

Зображення: Дина Абеле