Я Уже восьмий рік підряд у Меджуґор’ї проводиться зустріч для людей з інвалідністю. Цього року протягом 6-9 червня серед груп були присутні понад 2250 осіб із Литви, Латвії, України та Росії. Наводимо кілька свідчень учасників семінару зі згаданих груп.

«Я їхала як супроводжуюча свого сина. Його покликала Матір Божа. У перший же день почалися випробування, яких я не витримала. В автобусі був такий момент: я відчувала, що там царює Святий Дух. І Він говорив: «Ці люди хворі, але вони найдорожчі для Бога». Але потім я почула те саме на горі Подбрдо, коли священик говорив: «Ви святі вже тут і зараз, на землі». Остання таємниця Розарію була за батьків, і там були ті самі слова: «Усі ви батьки, що пожертвували своє життя за своїх хворих дітей». Тоді я розплакалася, хоч роблю це рідко, але зрозуміла, що Бог знає не тільки те, що відчувають ці діти, але й те, що відчувають батьки».

Ілзе, Латвія

«Я приїхала до Меджуґор’я не з дуже добрим серцем. Проте дуже задоволена, що пішла тут до сповіді. Мені ніби просвітили все моє життя. Повертаюся додому з таким радісним серцем, що не можу пояснити».

Бенедикта, Литва

«Я знала, що Бог любить мене, але не думала, що настільки. Їхала з хворобою і не була впевнена, що доїду. Але моя дочка дуже хотіла, щоб ми приїхали в Меджуґор’є разом. По дорозі в Кракові в мене почався сильний біль, але я просила Бога, щоб Він дав відповідь, як я повинна вчинити – залишитися чи їхати далі. Про мене потурбувалася лікарка, що їхала з нами, і я зрозуміла, що повинна їхати далі. Я весь час кликала Святого Духа, але не розуміла, як Він діє. І Марія мені це показала. Я дуже погано перекладаю й говорю російською мовою, але тепер ніби вмикається радіо – і Святий Дух перекладає. Я відчула, що це Його дар. Також Марія показала мені, як Вона діє через людей».

Рима, Литва

«Меджуґор’є – це місце, де відкриваються серця як для Бога, так й один для одного. З перших днів ми ділилися між собою історіями з життя, переживаннями та сумнівами, мали можливість разом усміхатися й навіть плакати – волонтери й люди з інвалідністю разом. Це були моменти, коли кожен мав можливість усвідомити свою інвалідність душі при здоровому тілі або ж при фізичній інвалідності відчути, що душа трохи преображається. Кожен ніс Богородиці свої рани, свої прохання, свої наміри й думки про близьких людей, про дорогі душі.

Для мене Меджуґор’є – це місце, де любов перемогла чи тільки починає свою битву у твоїй душі, поступово веде її до неодмінної перемоги. Спочатку вона відкриває в тобі твої слабинки й недосконалості, щоб відтак зцілити їх у святій Сповіді.

Меджугор’є – це та любов, до якої невпинно прикликає нас Діва Марія у Своїх посланнях. Це місце, де любов Бога до нас починає втілюватися в людських серцях».

Ілля Астапов, Росія

«Я з подивом дивилася на людей хворих та на їх опікунів: із якою терпеливістю вони приймали цей труд паломництва! Перебування з ними давало багато духовних сил. Це була особлива нагода побачити одночасно так багато любові та страждання, прийнятого з покорою й довір’ям. Такий досвід життя спонукає багатьох із цих людей, щоб над усе прагнути Бога у своєму житті. Вони усвідомлюють, що тільки з Ним і в Ньому можуть відкривати сенс свого страждання. Дивлячись на них, я ще більше переконувалася, що ці люди набагато багатші від тих, які мають усе в цьому житті, але для яких Бог уже не потрібний. Дивлячись на весь свій попередній досвід, можу сказати, що цей семінар для людей з особливими потребами є для мене одним із найбільш радісних і життєдайних. Вірю, що цей досвід укріпить багатьох у вірі й помножить радість життя, а також додасть сил для подальшої, повної любові опіки над страждаючими людьми».

c. Марія Марта Пшивара, SSpS, Україна

«Особливо вразив випадок, коли супроводжувала хлопчика з ДЦП на Хресній дорозі. Вразила велика віра й бажання дитини подолати цей шлях, хоч і з моєю допомогою, але самотужки. Його віра, упевненість і цілеспрямованість вразили мене. Дитина з такими фізичними вадами і Хресний кам’янистий шлях – чи здолає? А він з Божою допомогою й допомогою Марії його здолав, попри весь свій біль і важкість. Він зробив це, виказавши цим самим свою любов і віру в Господа нашого Ісуса Христа. І та безмежна радість, і любов цього хлопчика, здається, огортала все й усіх навкруги. Це може слугувати прикладом для багатьох дорослих, прикладом, як треба довіряти Богові, віддаючи себе та свої Хресні шляхи життя в Пресвяті Божі руки. По вірі ж Господь допоможе навіть у таких, з нашого погляду, неможливих випадках.

Щодня ми бачили в цих дітках тільки радість і любов, бачили дружбу та милосердя. Часом здавалося, що цей семінар і сама подорож були важливішими для нас, дорослих людей, які супроводжували їх, а не для них самих. Здавалося, що Богородиця все владнала таким чином, щоб укотре нас навчити, як треба любити, яка має бути любов і яким має бути християнин у своєму повсякденному житті».

Зоряна, Україна