DSC_0076

Слава Ісусу Христу!

Хочу поділитися з вами своїми враженнями після молитовної зустрічі в костелі Серця Ісусового в Даугавпілсі, яка відбулася 11 березня цього року. Інформацію про те, що ця зустріч планується й готується, отримали доволі раніше, як і запрошення молитися в цьому намірі, аби все здійснилося. Для нас такі зустрічі надзвичайно важливі, оскільки через нашу Маму в Меджуґор’ї почалося наше навернення, саме Марія привела нас до Ісуса, вивела нас із тієї темряви, серед якої ми знаходилися. І кожна така зустріч у Меджуґор’ї або тут, удома – це для нас ще один крок назустріч Ісусові. Дуже були раді, коли дізналися, що очікується багато гостей з інших країн – Литви, Білорусі, України й особливо з Меджуґор’я.

Й ось завдяки Божій допомозі та організаторам ця зустріч відбулася. З самісінького ранку, щойно ми прийшли до костелу, відчули хвилю тепла та спокою. Усі турботи й проблеми відійшли на другий план. Спочатку Інета привітала всіх й ознайомила з програмою дня, представила гостей. Затим молитва Розарію, свідчення, бесіди, перерва на обід, знову свідчення та бесіди – усе настільки по-домашньому, по-родинному, ніби ми всі – і парафіяни, і гості – як одна велика сім’я, що зібралася в домі Отця. У свідченнях про своє життя і шлях навернення молодих людей – гостей Олечки, Тетянки і Юри – відчувалася присутність Духа Святого; настільки щиро та просто вони розповідали про себе, що інколи наверталися сльози. Послухавши їх, розумієш, що ніколи не зможеш осягнути до кінця всієї сили Божої Любові та Милосердя до нас, Його дітей, хіба що лише в Царстві Небеснім.

Бесіди-проповіді отця Андрія Мединьша спонукали задуматися, багато що переосмислити, пропустити все через себе, через своє его. Велике враження справили його підопічні, молоді хлопці з важким минулим, які теж були присутніми на зустрічі: як серйозно й зосереджено вони слухали, молилися разом із усіма, скільки в них смирення.

На завершення молитовної програми дуже значним був момент молитви Хресної дороги, Свята Меса та Адорація – поклоніння Ісусові в Пресвятих Дарах. Присутність Святого Духа у всьому, Живий Ісус – ось Він, із нами, тут. Мама наша Небесна, Богородиця, теж тут, радісно всміхається, дивлячись на дванадцять священиків, які, як дванадцять апостолів біля вівтаря, святкують Святу Месу. Знайомі та улюблені пісні у виконанні молодіжної групи парафії – усе це так пригадує атмосферу Меджуґор’я, місця зустрічі з Марією та Її Пресвятим Сином.

Наприкінці зустрічі не хотілося розлучатися, з радістю та жалем обіймалися на прощання з друзями, сповнені Божої Благодаті, поверталися додому.

До зустрічі в Меджуґор’ї! Через Марію до Ісуса!

Подружжя Артура і Людмили, Латвія

Я думаю, нікого не залишили байдужим розповіді людей про їхнє життя, про їхній шлях до Бога. Зустріч заставила задуматися й мене. Мене вразила розповідь юнака з України, як не дуже приємна життєва ситуація привела його до Бога. Тепер я розумію, що в будь-якій ситуації є свої позитивні моменти. Кінець неприємної ситуації – початок хорошої. Саме погані ситуації вчать нас, дають потрібні життєві уроки. Завдяки цьому будь-хто з нас може знайти свій шлях, який шукав, шлях до Бога.

Щодо мене, то я ніколи не задумувалася глибоко над вірою до цієї зустрічі. Віра – це щирість молитов, сказаних слів, відкритість серця для Ісуса. Але віри аж ніяк не можна нав’язати. Кожен повинен самостійно цього захотіти. Після зустрічі віра стала для мене головнішою за багато інших речей.

Вероніка, Латвія (11 клас)

На такій молитовнів зустрічі я була вперше. І в Меджуґор’ї я теж іще ніколи не була. Тому не знала, чого очікувати від цієї зустрічі, не готувалася до неї. Просто поїхала, тому що була така можливість. У дорозі я надто багато розмовляла й була зовсім не налаштована на молитву.

Ми приїхали лише в обід, тому першу частину програми пропустили. Я робила спроби якось зосередитися та внутрішньо зібратися, але все було даремно. І я здалася. Вирішила просто послухати свідоцтва. І тут окремі моменти почали мене зачіпати, як-то кажуть, за живе. Назовні почало виходити те, про що я ніколи раніше серйозно не задумувалася. Це було дуже дивне відчуття, але до кінця свідчення Юри з України я була вже готова до сповіді. І в моєму житті ніколи до цього не було такої сповіді. Щирої, простої і без питань із катехизму. Плакала і чула, як всередині сиплеться каміння. Дуже дивне відчуття.

Найбільшим даром цієї зустрічі для мене стало те, що я відчула на собі: не завжди в духовному житті потрібно сильно напружуватися. Іноді треба просто здатися, нічого не чекати і ні про що не простити… а просто дозволити Духові Святому діяти. Я чула про це в багатьох свідченнях, але пережила вповні це саме на зустрічі в Латвії. Не зустрічі, від якої я нічого не очікувала і до якої ніяк не готувалася.

Аліна, Білорусь

Мені дуже сподобалася ця зустріч. А особливо мені сподобалася дружба та спілкування з людьми не лише з Латвії, але й із Білорусі, Литви, України. Ми всі відчували себе як удома. Відчувалася єдність і те, що всіх нас об’єднала Богородиця.

Вія, Латвія

  [gallery link="file" columns="6" ids="16836,16837,16838,16839,16840,16841,16842,16843,16844,16845,16846,16847,16848,16849,16850,16851,16852,16853,16854,16855,16856,16857,16859,16860,16861,16862,16863,16864,16865,16866,16867,16868" orderby="rand"]